Очікує на перевірку

Йоганн Штраус (син)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штраус.
Йоганн Баптист Штраус
нім. Johann Strauss[1]
Ім'я при народженнінім. Johann Baptist Strauss II
Народився25 жовтня 1825(1825-10-25)
Відень, Австрійська імперія
Помер3 червня 1899(1899-06-03) (73 роки)
Відень, Австро-Угорщина
·pleuropneumoniad
ПохованняВіденський центральний цвинтар
ГромадянствоАвстрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльністькомпозитор
Галузькомпонування музикиd, опера, класична музика, оперета, популярна музика і інструментальна музика
ВчителіFranz Amond і Joseph Drechslerd
Відомі учніJohann Resch‏d
Знання мовнімецька[2]
Роки активностіз 1844
Magnum opusThe Gypsy Barond, Кажан (оперета) і На прекрасному блакитному Дунаї
РідШтрауси
БатькоЙоганн Штраус I
МатиMaria Anna Streimd
РодичіAlice Meysznerd
Брати, сестриЙозеф Штраус і Едуард Штраус
У шлюбі зГенрієта Трефц[en] (1862—1878)
Анжелікою Дітріх (1878—1882)
Аделя Дойч (1887)
Автограф
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Офіцер ордена Корони Італії
Офіцер ордена Корони Італії
IMDbID 0006310

Йо́ганн Бапти́ст Штра́ус ІІ (нім. Johann Baptist Strauss; 25 жовтня 1825 — 3 червня 1899) — австрійський композитор, скрипаль, диригент. Старший син Йоганна Штрауса старшого.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 жовтня 1825 у Відні. У 1844 році організував власний концертний ансамбль, що потім переріс в оркестр і незабаром приніс популярність Штраусу-диригенту й композиторові. По смерті батька Штраус об'єднав його оркестр зі своїм і здійснив концертні поїздки по європейських містах; у 1856-65 роках й 1869 році бував у Російській імперії, керував літніми концертними сезонами в Павловську, де виконував твори західноєвропейських, російських композиторів і власну музику. У 1863-70 роках — диригент віденських придворних балів.

1870 року відмовився від роботи придворного диригування, що, однак, не завадило йому продовжувати гастролі з тріумфальним успіхом. У 1872 році Штраус гастролював у США, в 1872 й 1886 роках виступав у Москві й Петербурзі. У 1871 році Штраус написав свою першу оперету — «Індіго та 40 розбійників», а після успішної прем'єри третьої оперети Штрауса — «Кажан»[3], він здобув всесвітнє визнання як оперетний композитор.

Йоганн Штраус і Йоганнес Брамс у Відні

У 1862 році Йоганн Штраус одружився зі співачкою (Єтті Трефц[en]), яка вже мала до нього трьох дочок і чотирьох синів, що, однак не завадило їхньому шлюбу. Разом вони прожили до 1878 року, коли Єтті Треффц померла. Вважають, що саме вона надихнула Штрауса до роботи в оперетному жанрі.

Другий шлюб Штрауса з актрисою Анжелікою Дітріх не був щасливим, що змусило композитора подати на розлучення. Відмова Римо-католицької церкви у розлученні змусила Штрауса перейти у протестантизм та змінити громадянство, у 1887 році він прийняв громадянство держави Саксен-Кобург-Готи. У серпні 1887 року Штраус одружився втретє з Аделею Дойч, якій пізніше він присвятив популярний вальс «Аделя».

У 1892 році Йоганн Штраус спробував себе в оперному жанрі, проте його єдина опера — «Лицар Пасман» (Ritter Pásmán) не набула популярності. У травні 1899 року він простудився на ранку в придворному театрі, де диригував увертюрою до «Кажана», почалося запалення легенів, яке стало для композитора фатальним. 3 червня 1899 року Штраус помер. Похований Йоганн Штраус на центральному цвинтарі Відня «Zentralfriedhof».

Творчість

[ред. | ред. код]

Штраус — найвидатніший майстер віденського вальсу й віденської оперети. Написав близько 500 творів танцювальної музики (вальси, польки, мазурки у), які підняв на високий художній рівень. Опирався на традиції Франца Шуберта, Клода Вебера, І. Ланнера, а також свого батька (у тому числі розвинув форму 5-частинного вальсового циклу з інтродукцією і кодою), симфонізував вальс і додав йому індивідуальну образність. Романтична натхненність, мелодійна гнучкість і краса, опора на австрійський міський фольклор, практику побутового музикування обумовили популярність вальсів Штрауса «Прощання з Петербургом» (1858 рік), «Життя артиста», «На прекрасному блакитному Дунаї» (обидва — 1867 рік), «Казки Віденського лісу» (1868 рік), «Віденська кров» (1873 рік), «Весняні голоси» (1883 рік), «Імператорський вальс» (1890 рік) як в Австрії, так й в інших країнах.

Штраус почав писати оперети під впливом Жака Оффенбаха в 1870-х роках. Однак, на відміну від драматургично насиченої французької оперети, в опереті Штрауса панує стихія танцю (залучається головним чином вальс, а також чардаш, галоп, мазурка, кадриль, полька тощо). Вершини творчості Штрауса в цьому жанрі — «Кажан» (1874 рік), «Циганський барон» (1885 рік). Штраус вплинув на творчість Оскара Штрауса, Франца Легара, Імре Кальмана, а також Ріхарда Штрауса (опера «Кавалер троянди»). Музику Штрауса цінували його сучасники — Й. Брамс, М. А. Римський-Корсаков, П. І. Чайковський та інші.

Брати

[ред. | ред. код]
  • Йозеф Штраус (1827–1870 роки) — автор популярних оркестрових п'єс; диригент в оркестрі Штраусів з 1853 року, з яким гастролював по європейських містах (у 1862 році — в Павловську).
  • Едуард Штраус (1835–1916 роки) — автор танцювальних творів; скрипаль і диригент в оркестрі Штраусів, з яким в 1865 й 1894 роках виступав з концертами в Петербурзі й Павловску; з 1870 року став спадкоємцем Йоганна Штрауса на посаді диригента віденських придворних балів.

Твори

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Й. Штраусу у Віденському міському парку
  • Комічна опера Лицар Пасман (1892, Відень);
  • балет Попелюшка (дороблений Й. Баєром, 1901, Берлін);
  • оперети (16)
    • Індіго і 40 розбійників (1871)
    • Римський карнавал (1873),
    • Кажан (1874),
    • Каліостро у Відні (1875),
    • Принц Мафусаїл (1877),
    • Жмурки (1878),
    • Мереживна хустка королеви (1880),
    • Весела війна (1881; усе — Відень),
    • Ніч у Венеції (1883, Берлін),
    • Циганський барон (1885),
    • Сімпліцій (1887),
    • Принцеса Нінетта (1893),
    • Яблучне свято (1894),
    • Маренка запашна (1895),
    • Богиня Розуму (1897; усе — Відень);
  • оркестрові —
    • вальси (близько 160)
      • Пісні кохання (1852),
      • Прощання з Петербургом (1858),
      • На прекрасному блакитному Дунаї (1867),
      • Життя артиста (1867),
      • Казки Віденського лісу (1868),
      • Вино, жінки та пісні (1869),
      • Тисяча і одна ніч (1871),
      • Віденська кров (1873),
      • Каліостро (1875),
      • Прекрасний травень (1877),
      • Троянди з півдня (1880),
      • Поцілунок (1881),
      • Весняні голоси (1883),
      • Лагуни (1883),
      • Віденські жінки (1886),
      • Імператорський вальс (1888) та інші;
    • польки (117),
    • кадрилі (понад 70),
    • галопи (32),
    • мазурки (31),
    • марші (43) та інші.

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Українська поетеса і перекладачка Тетяна Череп-Пероганич переклала з російської інструментальні твори Йоганна Штрауса для голосу «Блакитний Дунай» (слова невідомого автора), «Казки Віденського лісу» (слова С. Степанової) з концертно-камерного репертуару Євгенії Мірошниченко. Ці переклади увійшли до видання «Душа — се конвалія ніжна…», що вийшло друком в 2021[4].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Вулиця Штрауса у містах Дніпро, Кривий Ріг, Горлівка.

Провулок Штрауса у Дніпрі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Adler G. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 4. — S. 27–33.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. ↑ Душа – се конвалія ніжна… / Автори-упорядники Орися Баланко і Віталій Фізер, поетичні переклади Тетяна Череп-Пероганич. — Житомир : Бук-друк, 2021. — 252 с. — ISMN 979-0-9007192-0-1.
  5. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Йоганн Штраус (син)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоганн Штраус (син)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йоганн_Штраус_(син)&oldid=43204772